Яндекс.Метрика

Хвороби

 

Добірка статей:


Порушення сечовипускання у дорослих і дітей

 

Проблеми з сечовипусканням і їх причини
Симптомів у хворого, який страждає проблемами з сечовипусканням, може бути дуже багато. Зрозуміло, вони залежать від причини з'явилася патології. Причини порушення сечовипускання можуть бути механічні: такі як, наприклад, звуження уретри, камінь у сечоводі і так далі, а можуть бути немеханічні - викликані патологіями головного і спинного мозку. Також виділяють досить багато різновидів проблем із сечовипусканням. Порушення сечовипускання у чоловіків спостерігається в лікарській практиці нітрохи не рідше, ніж порушення сечовипускання у жінок. Однак у останніх, в силу особливої ​​будови жіночих зовнішніх статевих органів, найбільш часто причинами порушень є мікроби, що потрапляють з кишечника в уретру при статевому акті.

 

Різні типи розладів сечовиділення
Розглянемо, які можуть бути проблеми, які і є симптомами порушення сечовипускання.
1. Зміна кількості сечовипускань за день за рахунок зміни їх частоти. Це може бути цистит або уретрит, можливо вплив головного або спинного мозку, але справжню причину порушення сечовипускання визначає тільки лікар при отриманні повної клінічної картини за допомогою спостереження за станом хворого протягом не менше трьох-чотирьох днів.
2. Затримка сечовипускання. Затримка може бути повною або частковою. При повної затримки сечовипускання хворому спорожнюють сечовий міхур штучним шляхом у стаціонарних умовах. Часткова затримка - менш серйозний стан, проте воно загрожує розвитком нетримання. У цьому випадку хворий може самостійно спорожнити сечовий міхур природним шляхом, але не до кінця. Якщо не лікувати даний стан, то організм починає сам позбавлятися від залишається щоразу в сечовому міхурі сечі - так і розвивається нетримання.

 

3. Раптова затримка сечовипускання. Може статися, наприклад, при травмі спинного мозку або збої в роботі головного мозку - це немеханічні причини. При звуженні сечоводу або травмуванні його камінням з нирок також може статися раптова затримка. Ці причини - механічні. Звернення до лікаря в даному випадку має бути негайним.
4. Прискорене сечовипускання. Якщо подібний стан спостерігається при переохолодженні, то зазвичай воно проходить само собою і лікування не потребує. Якщо воно має місце бути, коли людина нервує, то має сенс пропити курс рослинних заспокійливих препаратів, патології тут також не відзначається. Але от якщо нічого подібного раніше не відбувалося, а людина раптом став помічати за собою таке явище, то необхідно термінове звернення до лікаря. Якщо сечовипускання частішає в денний час, то причиною можуть бути всі ті ж камені в сечовий системі, якщо в нічний - простатит.

 

5. Нетримання. При цьому справжня патологія має місце лише тоді, коли сеча мимоволі виділяється по краплях з сечоводу. При помилковому нетриманні сечі людина може мочитися і нормально, але періодично у нього виникає таке ось відхилення. Часто помилкове нетримання є вродженим, обумовленим неправильним будовою внутрішніх органів сечостатевої системи (найчастіше у жінок).
6. Труднощі при сечовипусканні. Якщо даний симптом проявляється у дитини, то необхідна повна діагностика і відповідне лікування, оскільки з часом дане стан може перейти в хронічну затримку сечі. Якщо труднощі з сечовипусканням спостерігаються у дорослої людини, то причинами можуть бути як пухлинні процеси, так і сечокам'яні хвороби.
7. Болі при сечовипусканні. Можуть бути як гострі ріжучі на початку або в кінці сечовипускання, так і тупі ниючі, зростаючі в міру заповнення порожнини сечового міхура. У жінок причиною такого порушення сечовипускання може бути цистит або запалення сечостатевої системи, у чоловіків найчастіше - простатит.

 

Як видно з даного списку, симптоми порушення сечовипускання досить різні і численні, тому не варто навіть намагатися поставити собі діагноз самостійно. З порушеннями в даній сфері жарти погані, тому дуже важливо вчасно звернутися до кваліфікованого фахівця. Даною проблемою займаються, як правило, лікарі-урологи.
Інші випадки порушення сечовипускання
Порушення сечовипускання після операції - один із специфічних випадків розладів у даній сфері. У жінок подібне явище часто є наслідком гінекологічних операцій, виявляється, як правило, нетриманням, і лікується шляхом оперативного втручання. У літніх жінок таке часто відбувається після видалення матки, якщо спостерігається її випадання. Якщо мова йде про порушення сечовипускання у чоловіків, то, швидше за все, це була операція на передміхуровій залозі. Рідко яка інша операція здатна викликати проблеми з сечовипусканням, хіба що невдале оперативне втручання в головний або спинний мозок, але це поодинокі випадки. Навіть при вдалому оперуванні органів сечостатевої системи проблем з порушенням сечовипускання після операцій не завжди вдається уникнути.

 

Коли батькам варто бити тривогу
Що стосується порушення сечовипускання у дітей, то це досить поширене явище, найчастіше обумовлене тим, що безумовний рефлекс на сечовипускання у немовляти не завжди коректно стає умовним при дорослішанні дитини. Батькам рекомендується уважно спостерігати за дитиною. Не варто плутати справжнє порушення сечовипускання у дітей з помилковим, коли дитина ще занадто малий для того, щоб його мозок завжди контролював цей процес на сто відсотків. Це відбувається поступово, часом залишається «залишкове» явище: дитина довгий час продовжує мочитися ночами в ліжко.

 

Якщо вік вже цілком свідомий, батькам пора придивитися: чи немає у дитини порушень сечовипускання. Ненормальними є такі симптоми, як помилкові позиви до сечовипускання, нетримання, затримка (коли дитині насилу вдається спорожнити сечовий міхур). Можна помітити, що симптоми все ті ж, що й у дорослих, просто тут треба брати до уваги вік дитини і рівень його соціально-психологічного розвитку. Наприклад, якщо дитина часто мочиться або така проблема виникає саме тоді, коли він знає, що йому доведеться терпіти (наприклад, у транспорті), то це чисто нервовий стан, патологій сечового міхура тут немає.

 

А ось в інших випадках варто негайно звертатися до лікаря. У дитячому віці є всі шанси виправити становище, не давши розладу перетекти в хронічне порушення сечовипускання. Багато чого можуть зробити батьки, почавши контролювати походи дитину в туалет. У нормі їх повинно бути не більше шести-семи за добу.