Пелюшковий дерматит проявляється у формі періодично утворюються на шкірі малюка запалень, чиїм появи, в свою чергу, сприяє вплив на ніжну шкіру факторів зовнішнього середовища. Пелюшковий дерматит, симптоми якого зазначаються тільки у тих малюків на перших роках життя, які ще не навчилися контролювати свій організм у функціях виділення, є досить частим захворюванням - його поширеність наголошується в межах 30-60% випадків.

Загальний опис
Розвивається пелюшковий дерматит у дітей в таких умовах, які володіють підвищеною вологістю, вона ж, зокрема, зазначається або в підгузку, або під пелюшками. Доступ повітря тут утруднений, є певні хімічні подразники і мікроорганізми (останні, зокрема, містяться у фекаліях і в сечі), відбувається тертя шкіри про підгузники, одяг. Величезна роль у розвитку розглянутої форми дерматиту відводиться впливу, оказываемому сечею з фекаліями. Зокрема шкідливу дію тут відбувається на тлі додавання аміаку до сечової кислоти, утворюється аміак в результаті контакту сечі і фекалій. До речі, у фекаліях також знаходяться ферменти, які відіграють у цьому процесі не останню роль, зокрема до них належать ліпаза та протеаза.

Нерідко пелюшковий дерматит проявляє себе вже на перших тижнях життя малюка, проте найбільший пік захворюваності припадає на 7-12 місяці життя, що зумовлюється внесенням певної різноманітності в раціон харчування дитини. Що примітно, набуття шкірою необхідних їй в цілому захисних властивостей супроводжує і поступове поліпшення її стану.

Є припущення про те, що деякі діти спочатку схильні до такої форми дерматиту, як пелюшковий дерматит. Крім цього захворювання також має тенденцію до повторного прояву властивих йому симптомів у деяких дітей, як правило, пов'язано це з особливо чутливою шкірою і слизовими, а також зі схильністю до алергії, з порушеннями, пов'язаними з особливостями стільця, з нестійкістю, що характеризує водно-сольовий обмін і підвищенням вмісту в сечі дитини аміаку. Крім цього, спровокувати пелюшковий дерматит також можуть і дещо інші форми захворювання, а саме себорейний дерматит, атопічний дерматит або Candida albicans.

Нерідко порушення на тлі пелюшкового дерматиту бар'єрних функцій, властивих шкірі, що призводить до приєднання до процесу вторинних інфекцій, частіше всього це Кандидоз (молочниця), при якій поразці піддаються одночасно і слизові оболонки і шкірні покриви малюка. В якості основних факторів для розвитку пелюшкового дерматиту прийнято виділяти фізіологічні особливості, властиві шкіри, а також порушення в догляді за дитиною, що зокрема стосується правил гігієни.

Пелюшковий дерматит: симптоми
Як правило, початок захворювання проявляється з незначного ураження шкірного покриву в області під підгузником, і особливо часто область зосередження такого почервоніння межує безпосередньо з статевими органами. Крім цього, запалення також може утворитися і на сідницях малюка, на його стегнах. В деяких випадках поряд з почервонінням також відзначається лущення і поява пухирців. Досить часто розглянутий вид дерматиту також визначається як «попрілість». Важкі випадки його перебігу супроводжуються набряком шкіри, її виразкою в областях ураження, а також появою гнійників.

Власне визначення розглянутої форми дерматиту може вказувати на ряд самих різних станів шкіри в тій області, де її зазвичай покриває собою підгузник. Дерматит, як ви могли визначити в одній з наших статей - це загальне визначення уражень шкіри, а поразки за характером запальних процесів, актуальних для них, можуть бути самими різними. Відповідно, пелюшковий дерматит також не є винятком - назву лише визначає переважну область зосередження, загальну картину захворювання і причини, властиві поразки в цій області.

Що примітно, почервоніння, виникає на шкірі, навколишнього анус, переважно провокується лужним стільцем, який відзначається у дітей на штучному вигодовуванні, а ось діти, годівля яких проводиться грудьми, з таким патологічним процесом не стикаються до тих пір, поки не буде здійснено перехід до твердої їжі. Незначне в масштабах поразки почервоніння шкіри у малюків відзначається, як правило, в області глибоких пахвинних складок між нижньою частиною живота та стегон. В тих областях, у яких здійснюється безпосередній контакт з сечею, запальний процес, як можна здогадатися, підлягає посилення. Почервонінням пелюшковий дерматит представлений в рамках тих ділянок шкіри, в яких вона найбільшою мірою піддається впливу підгузника і одягу у вигляді тертя.

Як ми вже зазначили, не виключається поєднаний вид дерматиту, тобто поява пелюшкового дерматиту на тлі, наприклад, себорейного дерматиту. Відповідно, актуальним для останнього варіанту симптомів (жовтуваті лусочки на шкірі голови, почервоніння щік і їх інфільтрація) приєднуються і стійкого типу попрілості, сосредотачиваемые у звичних для пелюшкового дерматиту областях, тобто в області шкірних складок і сідниць. У такому варіанті пелюшковий дерматит протікає по хвилеподібною схемою прояву симптоматики, причому її загострення може бути спровоковано абсолютно будь-яким фактором (метеорологічний, харчової, інфекційний та ін).

У випадку з поєднанням пелюшкового дерматиту і дерматиту кандидозного відзначається поява болючої висипки, сосредотачиваемой в рамках пахових складок, слідом за чим відбувається поширення від піддався зараженню вогнища гнійників. При збереженні на цьому тлі пелюшкового дерматиту у період довше, ніж у 72 години і без досягнення відповідної ефективності при застосуванні традиційних методів лікування, є підстави припускати, що шкіра зазнала поразки з боку Candida albicans.

Діагностування
Діагностика захворювання здійснюється при звичайному клінічному огляді, для виділення захворювання досить провести аналіз симптоматики, актуальною для стану пацієнта. В основному неускладнені випадки захворювання виключають необхідність в проведенні тих або інших спеціалізованих лабораторних досліджень.

Профілактика і лікування
Одним з основних напрямків у догляді за дитиною є реалізація профілактичних заходів, орієнтованих на недопущення розвитку розглянутої форми дерматиту. Вкрай важливим є і увагу до шкіри малюка, до найменших поразок, на ній виникають, що дозволить своєчасно вжити відповідні заходи.

Важливо враховувати, що виходячи з того, який саме фактор є провокуючим розвиток дерматиту, його поява, в свою чергу, визначить різну у власній інтенсивності ступінь вираженості. Крім цього важливо враховувати і такий фактор, як індивідуальні особливості дитини, які можуть самі по собі виступати в якості предрасполагающего фактора для розвитку пелюшкового дерматиту.

Найголовніша профілактична міра полягає в підтримці чистоти й сухості шкірного покриву в області, покривається підгузником. Зниження вологості шкіри досягається, наприклад, за рахунок частої заміни підгузника, що важливо робити навіть вночі при пробудженні малюка. Доцільним рішенням є використання одноразових підгузників сучасних зразків, що містять в собі спеціальний шар, при потраплянні рідини в який утворюється гель. Чи варто говорити, що такі особливості підгузників визначають їх як ідеальне рішення з відмінним вологопоглинанням, що, власне, і потрібно для недопущення пелюшкового дерматиту.

Слід зауважити, що більшість властивих пеленочному дерматиту проявів відповідає на реалізацію в їх адресу простих за своєю суттю заходів, які, знову ж таки, зводяться до частої зміни підгузників, а також до збільшення терміну перебування малюка без них. Саме контакт з повітрям шкіри є самим безпечним і надійним лікування пелюшкового дерматиту. Для цього важливо якомога частіше піддавати оголення нижню частину тіла малюка і навіть укладати його спати так (природно, це вимагає відповідної підтримки температури в приміщенні).

Крім очищення і контакту зі свіжим повітрям важливо також припудрювати шкіру або використовувати для неї спеціальні масла, крему. При помірному припудривании шкіри забезпечується її захист від натирання, виробленого підгузником, однак переборщувати з цим не варто. В якості профілактики тих чи інших шкірних запалень рекомендується використовувати дитячу косметику (лосьйони, молочко, гелі тощо), мастила, орієнтовані на застосування після купання з рядом корисних речовин у їх складі (бджолиний віск, гліцерин, вітаміни, масла тощо).

Лікування пелюшкового дерматиту у якості засобів обробки шкіри, що зазнала запального ураження, рекомендується використовувати мазі і крему. Наприклад, до складу мазі «Деситин» входить окис цинку, за рахунок чого вона ефективно стягує шкіру, що, в свою чергу, скорочує потрапляння на уражені ділянки слизу в комплексі з іншими секретами, сприяючи швидкому відновленню шкіри. Хороший ефект досягається мазями «Бепантен» і «д-Пантенол», застосування яких забезпечує стимуляцію епітелізації шкірного покриву поряд з наданням необхідного протизапального ефекту.

У разі присоеднинения до пеленочному дерматиту Candida albicans, лікування спрямовується на усунення актуального кандидозу, зосередженого в рамках слизових порожнини рота, стосується це і кишечника. В даному варіанті застосовується Дифлюкан, на місцевому рівні використовуються, знову ж таки, присипка і крему в комплексі з протигрибковими медпрепаратами (батрафен, кетоконазол, клотримазол). Важливо при цьому враховувати, що одночасне нанесення і присипки, і крему на одну і ту ж область поразки неприпустимо.

Розвиток в цілому пелюшкового дерматиту вимагає скорочення в застосуванні мила (не більше 1 рази/доб.). Не виключається виникнення індивідуального типу алергічних реакцій на адресу використання тих або інших косметичних засобів при пелюшковому дерматиті, що також слід враховувати.
При появі симптомів, що вказують на розвиток пелюшкового дерматиту, необхідно звернутися до лікуючого педіатра (неонатолога або спеціалісту загального профілю). Ускладнений тип перебігу захворювання може зажадати консультації дерматолога (дитячого).