Гіпертонічна макроангіопатія передбачає поразку середніх і великих судин, в результаті чого змінюється їх будова і функція (пошкоджується стінка і змінюється його діаметр). Дане захворювання, як правило, поєднується з гіпертонічною мікроангіопатією, так як уражаються дрібні судини на більш ранніх стадіях перебігу основного захворювання.

Причини
Гіпертонічна хвороба, при якій розвиваються дані зміни, являє собою стійке підвищення артеріального тиску. При цьому діаметр судини зменшується, а тиск циркулюючої крові на стінку інтими (внутрішньої оболонки) збільшується. Якщо це відбувається різко, як при гіпертонічному кризі, неминучі дрібні ушкодження судини зсередини. У місці мікротравми інтими концентруються певні клітини крові, надлишок ліпідів, кальцій - утворюється атеросклеротична бляшка. У результаті цього змінюється просвіт судини і порушується здатність змінювати діаметр, лінійний струм крові змінюється на вихровий.

Таким чином, в місці утворення атеросклеротичної бляшки створюється ризик розриву судини і утворення тромбу (кров'яного згустку). Тромб може відірватися від бляшки і закупорити іншу посудину. Так можуть розвиватися інсульти та інфаркти.
Макроангіопатія - це неминучі патологічні зміни, що з'являються в результаті гіпертонії і визначають клінічні прояви захворювання.

Симптоми
Клінічні прояви та ознаки гіпертонічної макроангіопатії залежать головним чином від того, які судини пошкоджені. При ушкодженні нижніх кінцівок порушується кровообіг в ногах, з'являються болі, набряклість. Характерним проявом є переміжна кульгавість. При закупорці тромбом може розвинутися гангрена.

Якщо ушкоджуються судини головного мозку, можуть розвиватися такі стани як інсульт, транзиторні (проходять) ішемічні атаки головного мозку - короткочасний оборотний інсульт. Клінічно у пацієнта будуть повалятися такі симптоми, як порушення пам'яті, головні болі, запаморочення, можливі зворотні вогнищеві прояви у вигляді порушення координації, парезів.

В серцевому м'язі макроангіопатія неминуче призводить до розвитку ішемічної хвороби серця. Людина буде відчувати болі за грудиною, між лопатками при активному фізичному навантаженні, задишку. При прогресуванні захворювання переносимість навантажень погіршується, напади больового синдрому починають з'являтися спонтанно. Крайнім проявом ішемічної хвороби серця є гострий інфаркт міокарда (серцевого м'яза).

При розвитку макроангіопатії нирок погіршується перебіг самої гіпертонічної хвороби. Можуть розвиватися набряки, порушення водного і електролітного обміну, хронічна ниркова недостатність.

Діагностика та лікування
Діагностика гіпертонічної хвороби в цілому являє собою комплексне обстеження. Воно включає аналізи крові, моніторинг цифр артеріального тиску, аналіз реакції організму на лікування. Детальна діагностика макроангіопатії визначається клінічними симптомами. При ураженні судин головного мозку та шийного відділу застосовують МРТ та УЗД. Аналіз роботи серця і стану судин самої серцевого м'яза дозволяють оцінити електрокардіографія, ехокардіографія, коронарографія. Ниркові зміни оцінюються на основі даних УЗД, внутрішньовенної урографії, аналізів сечі.

Відстеження судинних змін важливий етап. Від правильно поставленого діагнозу, адекватно оцінених порушень кровотоку в тому чи іншому місці організму, залежить тактика подальшого лікування.
Боротьба з гіпертонічною хворобою спрямована на постійний прийом препаратів, що знижують цифри артеріального тиску та зменшують ризик розвитку ускладнень. Лікування макроангіопатії має протікати в рамках основного захворювання. Якщо крім високих цифр артеріального тиску є зміни складу крові (підвищення рівня ліпідів у крові, порушення їх співвідношення, підвищення в'язкості і густини крові), необхідна додаткова корекційна терапія статинами та антиагрегантами.

Лікування таких захворювань, як ішемічна хвороба серця, гіпертонія, мікроангіопатія і макроангіопатія - завжди комплексне, і повинно бути спрямоване на розрив патологічних механізмів розвитку даної патології.