Дисбактеріоз кишечника, на підставі оцінки ВООЗ, захворюванням насправді не є, тому більш точним буде його прилучення до синдромів. Дисбактеріоз кишечника, симптоми якого виникають на тлі порушення балансу співвідношення різних мікроорганізмів у кишечнику, є, на думку вчених, результатом різного типу патологій, але не їх причиною.

Загальний опис
Наш організм, перебуваючи в здоровому і нормально функціонуючому стані, має і корисними і патогенними мікроорганізмами, причому саме в такій ситуації перевага, так би мовити, визначений за корисною мікрофлорою, що визначає, у свою чергу, оптимальне співвідношення. Якщо ж умови характеризуються не інакше, як несприятливі, то це, в свою чергу, призводить до порушення такого співвідношення, в результаті чого переважати починає патогенна мікрофлора. Власне, це і визначає дисбактеріоз, при якому в організмі порушений мікробіологічний склад в рамках області просвіту кишечника і його слизової.

Виникає дисбактеріоз переважно в області товстого кишечника, що виконує роль базової локалізації для переважної кількості різних мікроорганізмів. Порушення мікрофлори внаслідок дисбактеріозу є змішаними за своїм характером, проте найчастіше їх прояв провокується процесом придушення мікробного анаеробного компонента (лактобацил, біфідобактерій), а також збільшенням чисельності на тлі актуальних в такій ситуації мікроорганізмів умовно-патогенного типу.

Причини дисбактеріозу
Чисельність кожного з видів мешкають в кишечнику мікроорганізмів диктується законами, що визначають природний відбір. Так, при надмірному розмноженні одні бактерії, не знаходячи їжі, і будучи «зайвими», гинуть, або це відбувається в результаті створення нестерпних для них умов з боку інших бактерій. Більш того, подібний результат не виключається навіть у ситуаціях, при яких змін такого порядку підлягає і нормальний баланс цих бактерій.

Перш за все, до таких ситуацій можна віднести різного типу імунодефіцити (рак крові, системні захворювання, СНІД, хіміотерапія, променева терапія та ін.) У результаті процесів, актуальних для такого типу впливів імунна система попросту втрачає здатність до контролю над чисельністю патогенних мікроорганізмів.
Наступною, не менш поширеною та актуальною причиною розвитку дисбактеріозу є тривале антибактеріальне лікування. Переважно курси антибіотиків до дисбактеріозу не приводять, якщо тільки мова йде про стандартні схемах їх прийому, крім того, якщо антибіотики і стають причиною цього синдрому, то проходить він незабаром мимовільно. Причиною тому є заселення кишечника нормальною мікрофлорою, що відбувається слідом за завершенням курсу. Ця мікрофлора, у свою чергу, витісняє бактерії, що опинилися нечутливими до впливу уживаних антибіотиків.

Якщо ж мова йде про тривалий прийом антибіотиків сильної дії, то з їх прийомом «очищення» кишечника проводиться таким чином, що залишаться там лише ті з бактерій, які не можуть бути усунені навіть подібного роду лікуванням. Небезпека подібного результату полягає в тому, що навіть при попаданні нормальних бактерій в кишечник після цього у них просто не буде можливості конкурувати з мікроорганізмами, вже наявними там.
Наступним впливає на розвиток дисбактеріозу фактором є формування в кишечнику тих умов, які стають небезпечними для нормальної флори, тобто умов, що призводять до їх загибелі.

До подібного стану можуть призвести зміни в процесі перетравлювання тих чи інших речовин, що відбувається, у свою чергу, на тлі відсутності певного типу ферментів. Наприклад, існує захворювання виключає можливість до перетравлювання лактози, що міститься в молоці, визначається воно як лактазная недостатність.
Бактеріями в цьому випадку зброджується цукор, в результаті чого відбувається зміщення кислотності середовища до ще більшої кислотності, що, в кінцевому підсумку, призводить до неможливості розмноження багатьох організмів, що представляють собою нормальну флору. До речі, подібних змін насправді чимало, до них зокрема відноситься непереносимість злакового білка, цукру грибів, казеїну.

Крім цього можна виділити наступні причини дисбактеріозу з актуальною при них загибеллю бактерій:
• відсутність можливості нормального просування по кишечнику харчових мас на тлі зниженого тонусу кишечника або спазмів його гладких м'язів в результаті стресів, вегетосудинної дистонії, перенесення хірургічного втручання і пр.;
• при зміні мікроклімату (збільшення його лужності або кислоти) з відповідною зміною обміну речовин в комплексі з мембранами корисних бактерій, що має на увазі хвороби кишечника, виразкову хворобу, гастрит, панкреатит, гепатит, холецистит та ін;
• при нестачі в раціоні необхідної кількості речовин, які у ролі субстрату для наступного зростання корисного типу мікробів, а також за наявності в ньому речовин, що провокують їх знищення, що відбувається в результаті посилених дієт, брак клітковини і кисломолочних продуктів, вживання консервантів і пр. ;
• при наявності паразитів в кишечнику, в якості яких можуть зокрема виступати найпростіші та глисти, а також за наявності хвороботворних мікробів, що виділяють такого типу речовини, в результаті впливу яких гинуть корисні мікроби (гельмінтози, сальмонельоз, лямбліоз, дизентерія та ін);

Крім зазначених вище антибіотиків, також позначаються на балансі мікроорганізмів, можна виділити також неправильне харчування, стреси, особливості екології, які також в тому чи іншому масштабі позначаються на розвитку дисбактеріозу.
Класифікація дисбактеріозу
Класифікація даного захворювання включає в себе чотири основних стадії розвитку цього синдрому, крім цього дисбактеріоз може бути первинним і вторинним.
• Iстадія. Розвиток патогенної мікрофлори знаходиться на незначному рівні при помірності зміни в меншу сторону обсягів корисних для організму бактерій. Як правило, на даній стадії симптоми дисбактеріозу не проявляються.
• IIстадія. Зміни у складі лактобацил і біфідобактерій стають критичними, в той час як патогенні мікроби, навпаки, розвиваються стрімкими темпами. З'являються перші симптоми дисбактеріозу, що вказують на актуальні порушення в роботі кишечника.

• IIIстадія. У даному випадку актуальності набуває запальний процес, що протікає в комплексі з ураженням кишечника (його стінок зокрема). З'являються кишкові розлади поступово переростають у хронічні.
• IV стадія. На даному етапі вже йдеться про початок розвитку гострої кишкової інфекції, при якій відзначається анемія і загальне виснаження пацієнтів. Як можна припустити, зсув дисбалансу у складі мікроорганізмів відбувається до патогенних їх представникам. Що стосується корисної флори, то вона в організмі присутній практично в незначних кількостях.

Дисбактеріоз кишечника: симптоми
При розгляді симптоматики даного захворювання можна помітити, що конкретних проявів, властивих саме дисбактеріозу, не існує. Супроводжувати цей синдром може відрижка і нудота, запори і проноси, здуття живота і печія. У роті нерідко з'являється неприємний присмак, можливий і неприємний запах. Частими супутниками пацієнтів з дисбактеріозом стають болі в животі, метеоризм.
Характерним проявом також стають алергічні реакції, які з'являються, як може спочатку здатися, на вживання абсолютно нешкідливих продуктів. Не виключається і невелика (субфебрильна) температура. Як можна помітити, ця симптоматика може супроводжувати не тільки синдром дисбактеріозу, але і ряд інших, самих різних за специфікою актуальних для них процесів станів і захворювань.

Вікові дисбактеріози супроводжуються частими запорами, що особливо актуально за наявності таких супутніх захворювань, як хронічний коліт або атеросклероз.
Дисбактеріоз кишечника призводить до шлунково-кишкової диспепсії. Апетит у цьому випадку зберігається, однак з'являється нудота, відрижка і відчуття повноти, випробовуване хворими в надчеревній області. Через деякий кількість часу до симптоматиці захворювання приєднується дискінезія, що розвивається на тлі порушення кишкової моторики, що, у свою чергу, відбувається через роздратування, виробленого продуктами кислотного бродіння. Відбувається утворення в кишечнику надлишкової кількості газів, що, у свою чергу, призводить до посилення метеоризму. Через що відбувається гниття і бродіння в кишечнику, відбуваються також і значні зміни складу калових мас.

У результаті дисбалансу мікрофлори кишечника порушуються її ж основні функції, що, в свою чергу, призводить до появи ознак, що вказують на полігіповітаміноз. Через брак в організмі тіаміну порушується кишкова моторика, розвивається дистрофія міокарда, з'являються головні болі. Певному впливу піддається на цьому фоні і периферична нервова система. Хворі можуть перебувати в пригніченому стані, нерідко відзначається їх дратівливість. Також відзначається і посилення слиновиділення, що свідчить про брак нікотинової кислоти. На тлі браку рибофлавіну, у свою чергу, розвиваються стоматит і дерматит (в області крил носа), змінюються нігтьові пластини, починають випадати волосся.
У частих випадках дисбактеріоз протікає в комплексі з анемією, що розвивається унаслідок ослаблення процесів синтезу ціанокобаламіну і фолієвої кислоти. Через конкурентного процесу споживання їх корисної і патогенною мікрофлорою різко знижується їх кількість.

Найбільшою мірою, природно, «дістається» при дисбактеріозі травній системі, тому як спочатку розщеплення їжі відбувається в кишечнику бактеріями, після чого відбувається її всмоктування безпосередньо в кров. Відсутність мікроорганізмів призводить до неможливості засвоєння різних поживних речовин, в результаті чого і з'являються симптоми у вигляді рідкого стільця, нудоти і блювоти.

Діагностування
Діагностування дисбактеріозу кишечника проводиться на підставі отриманих при лабораторних дослідженнях результати, а також на підставі опитування пацієнта і загальної картини його стану.
В якості основних аналізів, що використовуються для діагностики дисбактеріозу, використовується посів сечі, жовчі і калу, крім цього проводиться також копрологіческое дослідження калу, за рахунок якого може бути виявлена ​​йодофильная мікрофлора в комплексі зі значним обсягом перевареної клітковини і крохмалю, а саме ці складові і вказують на наявність розглянутого синдрому. Тим часом, якість результатів з проведення бактеріологічного дослідження визначається рядом факторів, починаючи від якості матеріалу і терміну його доставки і закінчуючи складнощами, які можуть виникнути при спробі культивування певних бактерій. Тривалість проведення такого типу аналізу становить тиждень, саме такий термін необхідний для вирощування бактерій в умовах певних середовищ для подальшого їх виявлення.

Іншим способом є обстеження метаболітів, при якому визначається наявність в мікрофлорі летючих жирних кислот, що виділяються мікробами в процесі своєї життєдіяльності і розвитку. Даний спосіб є досить чутливим у визначенні результатів, крім того, він також і досить простий - результат доступний вже через кілька годин. Окремим позитивним моментом є і те, що стоїть він на порядок дешевше бактеріологічного методу.
Важливо враховувати той факт, що в цілому для кожної людини склад кишкової мікрофлори є строго індивідуальним. Визначається він цілим рядом факторів, у числі яких вік, споживана їжа та багато іншого - аж до конкретного часу року. Саме з цієї причини керуватися тільки результатами аналізів вкрай невірно. Відповідно, проводяться також і деякі інші види досліджень для виявлення дисбактеріозу і причин, його спровокували

Дисбактеріоз: лікування
Враховуючи те, що часто дисбактеріоз розвивається під впливом безлічі різних причин, лікування цього захворювання має бути неодмінно комплексним. Лікувальну тактику визначають особливості супутнього захворювання, дисбактеріоз спровокував, а також особливості симптоматики, переважаючою при цьому синдромі. Основні заходи лікування зводяться до наступного:

• призначення дієти, зміна пацієнтом способу життя;
• усунення тими чи іншими заходами надлишкового росту патогенної мікрофлори в кишечнику;
• забезпечення імплантації корисною для організму мікрофлори;
• розробка заходів, орієнтованих на підвищення імунітету, що саме по собі покликане забезпечити нормальну (природну) мікрофлору в кишечнику.
При появі симптоматики, що вказує на дисбактеріоз, необхідно звернутися до терапевта і до гастроентеролога.