Хвороби ШКТ

 

Добірка статей:

Гастродуоденіт - симптоми і лікування

 

В якості такого захворювання як гастродуоденіт прийнято визначати стан, при якому запалення піддається пілорична зона шлунка і слизова дванадцятипалої кишки. Гастродуоденіт, симптоми якого можуть виникнути з причини впливу зовнішніх або внутрішніх факторів, є одним з найпоширеніших захворювань для ШКТ.

 

Загальний опис
Гастродуоденіт являє собою комбінацію двох існуючих одночасно станів у вигляді запального процесу, актуального для шлунка (що визначається як гастрит) і патології, зосередженої в рамках дванадцятипалої кишки (ця патологія визначається як дуоденіт). Розвиток гострої форми дуоденіту часто комбінується з гострою формою гастриту, при цьому в обох випадках причини виникнення патологічних станів практично ідентичні.

 

З'явитися гастродуоденіт може в силу ряду впливають на нього обставин і, відповідно, чинників. Всі вони, як уже зазначено нами вище, можуть бути розділені на фактори екзогенні та ендогенні, тобто чинники внутрішні і зовнішні. Ендогенні причини гастродуоденита полягають у підвищеному кислотоутворення, а також у порушеннях, пов'язаних з процесами гормональної секреції і в зниженому освіту слизу. Сприятливими факторами для розвитку гастродуоденіту, крім чинників вже нами перерахованих, визначені, крім іншого, і захворювання жовчних шляхів і печінки.

 

Що стосується екзогенних факторів, то вони, зокрема, полягають у фізичному впливі, що грунтується на вживанні дуже гарячої, холодної або гострої їжі, в тому числі і у впливі хімічному, грунтуються на впливі, який чиниться з боку пестицидів. Також вкрай важливим фактором є інфікування helicobacter pylori.
У цілому виникнення гастродуоденіту засноване на поєднанні впливають чинників, до яких можуть комплексно ставитися похибки харчування (за частиною перерахованого впливу екзогенного типу), інфікування бактерією helicobacter pylori і психогенне вплив. Крім цього не виключається і спадковий фактор, при якому схильність до гастродуоденітів визначається виходячи з наявності у найближчих родичів як розглянутого захворювання, так і будь-якого іншого типу захворювань, пов'язаних з ШКТ.

 

Зупиняючись на психогенних причинах, що провокують розвиток гастродуоденіту, можна виділити підвищену нервозність і часті стреси. У будь-якому масштабі стреси, чи йде мова про дрібних і постійних їхніх варіантах або про стреси одиничних і гострих, роблять негативний вплив на загальний стан ШКТ вздовж всього шляху його протягу, що починається з порожнини рота і виділення тут слини і закінчується процесами, пов'язаними з дефекацією (тобто з випорожненням кишечнику). Піддалося певного роду порушень травлення активізує механізм, що реагує на будь-яку стресову нестійкість з боку пацієнтів, в результаті чого коло стає замкнутим, причому без його розриву ефективне лікування захворювань ШКТ стає просто неможливим.

 

Що стосується похибок, актуальних для харчування в цілому, то вони сьогодні стали чи не звичними на практиці. Тим часом, саме цей фактор виключно важливий у контексті розгляду розвитку гастродуоденіту. Тут можна виділити і відсутність будь-якого режиму в харчуванні, і вживання в їжу недоброякісних продуктів, причому нерідко в тому їх стані, який виключає будь-яку їх корисність. Це, у свою чергу, може мати на увазі під собою поспішність у самому процесі харчування, харчування всухом'ятку або в будь-якому з перерахованих раніше варіантів (занадто гаряча, гостра або холодна їжа).

 

Зазначена вище бактерія helicobacter pylori також є важливим чинником у розвитку захворювання. При її потраплянні в організм і наступному розмноженні в області слизової відбувається порушення властивих останньої функцій. Через це, у свою чергу, на поверхні слизової утворюються дефекти у вигляді ерозій і виразок. В результаті агресивну дію шлункового соку щодо цих дефектів призводить до поглиблення утворився запалення.

 

Гастродуоденіт: види захворювання
Гастродуоденіт, аналогічно з будь-яким іншим захворюванням запального характеру, може бути гострим або хронічним, а також загострився. Найчастіше на практиці доводиться мати справу з хронічною формою цього захворювання, тому як за наданням відповідної допомоги і за призначенням необхідного лікування, як правило, пацієнти звертаються у момент загострення стану.

 

В основному хронічний гастродуоденіт розвивається на тлі гострої форми захворювання в результаті відсутності лікування або незавершеного варіанту цього лікування. Тим часом, не виключається і варіант первинно-хронічного гастродуоденіту, який з'являється вже в хронічній формі і характеризується чергуванням станів ремісії із загостренням.

 

Хронічний гастродуоденіт, симптоми якого визначаються залежно від особливостей патологічного процесу, може протікати в наступних формах:
• поверхневий гастродуоденіт;
• гіпертрофічний гастродуоденіт;
• гастродуоденіт змішаний;
• гастродуоденіт ерозивний.

 

Також має значення у визначенні форми захворювання і зв'язок секреторною функцією. Зокрема можливі такі варіанти:
• гастродуоденіт зі зниженою кислотністю, тобто зі зниженою секреторною функцією;
• захворювання, протягом якого характеризується нормальною формою секреторною функції;
• гастродуоденіт з підвищеною кислотністю, тобто, відповідно, з підвищеною секреторною функцією.

 

Хронічний гастродуоденіт: симптоми
Хронічний гастродуоденіт, симптоми якого досить різноманітні в своїх проявах, характеризується ще й тим, що форма самого захворювання визначається, як ми вже з'ясували, виходячи з особливостей його перебігу. Майже завжди ця форма захворювання протікає в комплексі з актуальним станом гормональної дуоденальної недостатності.

 

Так, залозами 12-палої кишки, анатомічно розташованої під слизової, виділяється значний обсяг гормоноподібних елементів і, власне, самих гормонів, що характеризуються загальним і місцевим впливом. Вплив це виявляється на адресу безлічі систем і органів в організмі.

 

Якщо ж розвивається дуоденіт, то це, відповідно, супроводжується запальним процесом в області 12-палої кишки. Зрештою ряд процесів призводить до порушення роботи механізму, що виділяє такі гормони. Враховуючи той факт, що дванадцятипала кишка собою представляє не тільки лише центральний орган у системі травлення, але і в цілому визначає травне поведінку, дуоденіт містить в собі цілий ряд ознак і симптомів, на підставі яких нерідко з'являються складності в діагностуванні конкретного стану пацієнта.
12-пала кишка забезпечує процеси травлення і всмоктування кожного з надходять з їжею компонентів (вуглеводи, білки, жири, мінеральні речовини, вітаміни). Клініка симптомів гастродуоденита вкрай різноманітна, що нами вже зазначено, однак по більшій своїй частині вона визначена саме актуальними на конкретний момент ознаками запалення розглянутих областей (шлунка і 12-палої кишки). Також симптоми гастродуоденита відрізняються залежно від віку пацієнтів і їх статі, і це також визначає деякі складності для уточнення діагнозу.

 

Якщо розглядати гострий гастродуоденіт, симптоми якого мають різко виражений характер прояву при одночасній короткочасності власного течії, то хронічний гастродуоденіт відрізняється від нього тим, що симптоми його мають постійний характер при посиленні їх проявів у моменти загострення захворювання.
Отже, перш за все, симптоми хронічного гастродуоденіту проявляються у відчутті тяжкості і розпирання поряд із загальним дискомфортом, відмічуваним з боку епігастральній області (тобто в області надчревья). Також пацієнти скаржаться на відчуття переповненості шлунка, на появу ниючих і переймоподібних болю в животі, які особливо посилюються після прийняття їжі (через 1-1,5 години).

 

Також наголошується печія і нудота, нерідко з'являється блювота. Крім цього пацієнти також скаржаться на відрижку кислим, часту діарею, запори (не виключається і варіант чергування обох цих станів). На мові з'являється наліт жовтуватого кольору, сама мова набуває набряклість, з боку його бічних поверхонь можуть бути помічені відбитки зубів на цьому фоні.
Крім перерахованих симптомів також можна виділити і те, що при хронічному гастродуоденіті відзначаються іншого типу прояви, які також актуальні для хворих їм пацієнтів. Так, сюди відноситься швидка стомлюваність і дратівливість, блідість шкірних покривів. Часто возникают те или иные нарушения сна, снижается вес. Ощупывание (пальпация) области живота определяет болезненность.

 

Рассматривая особенности хронического гастродуоденита, важно остановиться на цикличности его течения (то есть на смене обострений фазами ремиссии). В частности обострение заболевания, как правило, приходится на осень и на весну, что объясняется нарушениями в режиме питания, перегруженностью в обучении/работе, появлением стрессовых ситуаций, перенесением соматических и инфекционных заболеваний и рядом других факторов, актуальными для этого периода времени. Обострение по тяжести собственного течения напрямую зависит от степени выраженности болевого синдрома и его продолжительности, а также от выраженности диспепсических нарушений и состояния больного в целом.

 

В течении хронического гастродуоденита исчезновение спонтанных болей отмечается в срок до 10 дней, в то время как болезненность при пальпации (прощупывании) сохраняться может на срок до трех недель. Длительность обострения заболевания, как правило, составляет от 1 до 2 месяцев.
Состояние неполной ремиссии при гастродуодените протекает при отсутствии со стороны больного жалоб при одновременном наличии свойственных заболеванию умеренных эндоскопических, объективных и морфологических проявлений. Сама стадия ремиссии протекает с отсутствием морфологических, эндоскопических и клинических проявлений, свидетельствующих об актуальности воспалительного процесса.

 

 

Симптомы форм гастродуоденита
Поверхностный гастродуоденит , симптомы которого развиваются на фоне актуального утолщения складок двенадцатиперстной кишки и их отечности, проявляется, как и другие формы этого заболевания, в виде состояний, уже перечисленных выше. Причины поверхностного гастродуоденита могут заключаться в воздействии, оказываемом на организм (и на область ЖКТ в частности) при приеме антибиотиков, опять же, в воздействии, актуальном при неправильном режиме питания, в воздействии инфекционном или в генетической предрасположенности. Соответственно, отличие этого варианта течения, как и следующих вариантов, заключается именно в особенностях воспалительного процесса, а также в большей интенсивности и выраженности симптоматики.

 

Гипертрофический гастродуоденит, симптомы которого также определяются особенностями, свойственными течению заболевания в целом, характеризуется гиперемией слизистой оболочки, а также наличием мелкоточечных кровоизлияний, отечностью и появлением фибринозно-слизистого налета.
Смешанный гастродуоденит , в свою очередь, характеризуется проявлениями атрофии в области определенных участков слизистой, а также ее усилением гиперемии и отечности.
Ерозивний гастродуоденіт, симптоми якого ми розглянемо окремо, характеризується набряком слизової шлунка і все також актуальною гіперемією, проте крім загалом-то властивих захворюванню чорт, ця форма виділяється і власною важливою в ній рисою, яка полягає в появі множинних ерозивних утворень. Це, власне, і визначає її назву.

 

Ерозивно форма перебігу гастродуоденіту є найнебезпечнішою з перерахованих раніше форм, тому як слідом за нею у хворого може почати розвиватися вже виразка. Основна особливість проявів, властивих ерозивно формі гастродуоденита, полягає в тому, що відзначаються вони в період першої половини дня. Пацієнти скаржаться на досить гострі болі в шлунку, нудота стає постійним супутником цього стану, апетит відсутній. Не виключається можливість появи блювоти, причому нерідко - з кров'ю. Кров також може відзначатися і в стільці, при цьому в обох варіантах (блювота, стілець), кров вказує на те, що з ерозій відкривається кровотеча.

 

Гастродуоденіт у дітей: симптоми
Симптоми розглянутого нами захворювання у дітей мають схожість з симптомами гастриту, що, у свою чергу, дещо ускладнює первинну його діагностику. Виділити з інших можливих варіантів гастродуоденіт у дітей можна за допомогою ендоскопії.

 

В якості основного симптому виділяється, перш за все, біль, локалізована в рамках епігастральній області (у межах шлунка). З'явитися біль може як після пробудження від сну, так і при настанні голоду. Що примітно, прийом їжі в цьому випадку сприяє якщо не повного зникнення болю, то, як мінімум, її зменшення.

 

Крім болю відзначається також зниження апетиту, тривалі болі можуть призвести і до повної його відсутності. Печія, актуальна при даному захворюванні для дорослих, у дітей з'являється нечасто, дещо частіше її прояв відзначається серед підлітків.

 

Характерним проявом хронічного гастродуоденіту є нудота, яка у дітей найчастіше має болісний і стійкий характер, причому нудота в основному відзначається в ранковий час, як і біль, а усунути її, використовуючи лікарські препарати, досить важко. До слова кажучи, саме нудота може виступати в якості чи не єдиною скарги в числі різноманітності симптоматики в цілому, вказуючи не лише на актуальність хронічного дуоденіту, а й на актуальність початку розвитку гормональної дуоденальної недостатності. Що стосується блювоти, то вона з'являється рідко.

 

Крім перерахованих проявів у маленьких пацієнтів можуть відзначатися запори і проноси, часто з'являється так звана дуоденальна мігрень, яка має на увазі під собою виражений головний біль з нудотою, поява цієї симптоматики відзначається також або на голодний шлунок, або через якийсь час після прийняття їжі.

 

Додатково зазначимо слабкість, яка може проявлятися по-різному, будучи хвилеподібною або наростаючою, нападоподібною чи іншій. Часто слабкість з'являється і після їжі, що супроводжується також і станом сонливості.
Нерідко відзначаються і порушення апетиту, причому як на користь його посилення, так і на користь повної відсутності. Що примітно, голод з'являється при гастродуоденіті потому порядку 1-2 годин після попереднього прийняття їжі.

 

Як можна помітити, симптоматика досить різноманітна, тому для призначення відповідного лікування необхідна серйозна діагностика стану дитини (що, власне, стосується і дорослих з цими симптомами).

 

Діагностування
Діагностування захворювання може бути вироблено із застосуванням декількох способів. Зокрема одним з них є ендоскопічне дослідження, за допомогою якого з'являється можливість встановлення стану слизової оболонки, ступінь її гіперемії.
В якості іншого варіанту може бути використаний метод гістологічного обстеження, на підставі якого визначається ступінь актуального запального процесу. Крім того, гістологічне обстеження також дає можливість визначити наявність або відсутність атрофічного процесу.

 

Нерідко для встановлення діагнозу використовується процедура рентгеноскопії і рН-метрії. В останньому випадку мається на увазі проковтування спеціального зонда.
Загальне дослідження цікавить нас у даному випадку області можна провести і методом ультразвукового дослідження (УЗД). Даний спосіб передбачає необхідність попереднього заповнення водою шлунка, інші його особливості, як і особливості попередніх процедур, пояснить лікуючий лікар.

 

Вкрай важливо визначити конкретний тип патології при діагностуванні захворювання. Домогтися цього можна, використовуючи, наприклад, такий метод, як діагностика рН-інфекції. Після встановлення відповідного станом типу патології може бути призначено і відповідне для нього лікування.

 

Лікування
Лікування гастродуоденита увазі під собою облік конкретної форми захворювання. Насамперед, схема лікування гастродуоденита полягає в дотриманні постільного режиму протягом тижня. Також призначається дієта № 1, яку слід дотримуватися неухильно. При виявленні helicobacter pylori призначаються антибіотики, для регулювання кислотності поряд з моторикою 12-палої кишки і шлунка також призначаються відповідні препарати.

 

Поступово, при затихання гострої симптоматики гастродуоденита, дієта № 1 замінюється дієтою № 5. Додатково призначаються процедури немедикаментозного типу дії, зокрема це лікувальна фізкультура і вживання лікувальних мінеральних вод, процедури фізіотерапії й пр.

 

Незалежно від виду хронічногогастродуоденита, підхід до лікування цього захворювання має бути виключно комплексним. Ремісії захворювання вимагають дотримання дієти № 5 і режиму у відпочинку і харчування. Досить ефективним методом по досягненню результатів у лікуванні є бальнеотерапія. Крім цього рекомендується щорічний курс санаторно-курортного лікування.

 

При повної ремісії на тлі виробленого лікування важливо враховувати згодом власну схильність до даного захворювання, дотримуючись протягом усього життя правила, передбачені для забезпечення здорового харчування.
Для діагностування гастродуоденита за наявності симптомів, йому притаманних, необхідно звернутися до гастроентеролога.