Поза всяким сумнівом, ревматоїдний артрит - одне з найсерйозніших захворювань, що вражають людину.
За статистикою, цим розладом страждають в середньому 1% людства, причому незалежно від раси чи етнічної приналежності. Частота захворювання у жінок в три рази більше, ніж у чоловіків, а серед літніх людей поширеність захворювання знаходиться в районі 5 відсотків.

Ревматоїдний артрит детально вивчається ось вже більше двохсот років, проте до цих пір не виявлено ні достовірних причин його виникнення, ні гарантованого способу лікування.

Загальний опис захворювання
При ревматоїдному артриті в організмі виникає системна аутоімунна реакція. Тобто, основним вражаючим фактором стають антитіла і клітини-кілери, які виробляє власна імунна система організму. При цьому метою їх атаки стають не патогенні мікроорганізми, а «дружні» тканини.

У разі артриту мішенню імунітету стає сполучна тканина, як правило, дрібних суглобів. При цьому рухливість у суглобах значно знижується, з'являється больовий синдром, а на пізніх стадіях, коли поразка захоплює і кісткову тканину, відбувається видима деформація суглобів - при цьому рухливість практично повністю втрачається, а болі посилюються настільки, що в першу чергу при лікуванні ревматоїдного артриту доводиться застосовувати сильнодіючі знеболюючі засоби.

Прогноз при даному захворюванні несприятливий. Шанси на повне лікування істотні лише при ранній діагностиці та оперативному втручанні. Усереднений прогноз - 70% виникнення інвалідності, причому навіть на ранніх стадіях. Смерть наступає не від самої патології, а від супутніх їй інфекційних захворювань і гострої ниркової недостатності.
На даний момент встановлено групу чинників, що лежать в основі появи хвороби. Їх називають ревматологічній тріадою.
По-перше, це генетична схильність. Механізм дії генів, що відповідають за цей фактор, все ще залишається не до кінця вивченим, однак, найбільш висока ймовірність захворювання у носіїв антигенів класу MHC II: HLA-DR1, DR4. Але навіть без проведення генетичного дослідження можна з високим ступенем точності говорити про схильність до захворювання, якщо в анамнезі є прямі родичі, що страждали або страждають на ревматоїдний артрит.

По-друге, вірусні інфекції. Підвищують ризик виникнення захворювання віруси кору, паротиту, гепатиту В, простого герпесу, Епштейна-Барр, оперізувального лишаю і деякі інші. Імовірно, ці віруси утворюють імунні комплекси в сполучних тканинах, що веде до виникнення ерозивних процесів в них.
Третій фактор - так званий «критичний». Тригером, або перемикачем, «пусковою кнопкою», можуть послужити найрізноманітніші ситуаційні впливу на організм: переохолодження, тепловий удар, сонячні опіки, важкі фізичні навантаження, емоційні потрясіння і стреси, інтоксикації, збої в роботі гормональної системи і т.д.

Розвиток хвороби
У розвитку захворювання виділяються три основні стадії.
Перша стадія характеризується набряком внутрішнього (синовиального) шару суглобових сумок. Цей набряк супроводжується виникненням припухлості навколо ураженого суглоба, локальним підвищенням температури і помірним болем.

На другій стадії організм запускає механізм відновлення ураженої тканини, і тоді спостерігається зростання інтенсивності поділу клітин синовиального шару, що призводить до його ущільнення і швидкому, катастрофічного зниження рухливості в суглобах. Больовий синдром наростає.
На третій стадії ущільнили клітини в ході запального процесу виробляють «ферментну атаку» - вивільняють комплекс ферментів, що вражають хрящову і кісткову тканину. При цьому суглоби зазнають деформацію, посилюється больовий синдром. Рухові функції в уражених суглобах, як правило, повністю втрачаються.

Симптоматика ревматоїдного артриту

Хвороба може почати розвиток з будь-якого суглоба. Однак найчастіше в першу чергу уражаються дрібні суглоби: пальців на руках чи ногах, лучезапястние і т.д. Причому, поразка, як правило, симетрично, тобто, одночасно уражаються однойменні праві і ліві суглоби.

З розвитком хвороби число уражених суглобів збільшується, захворювання може захоплювати і великі суглоби, аж до колінних і ліктьових.
Симптоми ревматоїдного артриту можуть спостерігатися як з боку опорно-рухового апарату, так і з боку інших систем організму. У опорно-руховому апараті проявляються ранкова скутість (причому тривалість її прямо свідчить про інтенсивність розвитку захворювання), м'язові болі, болі при тривалому сидінні. З боку серцево-судинної та нервової систем можуть спостерігатися ознаки вегетосудинної дистонії, загальна втома, зміни в кровообігу в долонях і ступнях, депресія, анемія, відсутність апетиту і, як наслідок, втрата ваги.

З інших симптомів можна відзначити легку дисфункцію слізних і слинних залоз, ознаки загального запалення з підвищенням температури.

Діагностика захворювання
Основним методом діагностики ревматоїдного артриту у дітей є біохімічний аналіз крові. У дорослих пацієнтів, крім того, діагностику можна проводити на підставі рентгенографічного дослідження. Додатковими клінічними ознаками можуть служити наявність суглобового синдрому без видимих ​​змін в зовнішньому вигляді суглобів, лихоманки, втрати ваги, загальної слабкості та інших симптомів.

З результатів біохімічного аналізу крові найбільш значущими для діагностики є наступні показники:
• швидкість осадження еритроцитів (ШОЕ);
• ревмофактор (рівень імуноглобулінів);
• кількість тромбоцитів.

Про несприятливий прогноз в перебігу захворювання свідчать:
• збільшення лімфатичних вузлів;
• прогресуюче залучення в процес раніше не порушених суглобів;
• стійке збільшення показника ШОЕ;
• рання поява ревматоїдних вузлів;
• відсутність ремісії за період більше 1 року.

Лікування ревматоїдного артриту
Терапію при ревматоїдному артриті без наявності виразних позасуглобових симптомів, наприклад, сильної лихоманки, слід починати з індивідуального призначення нестероїдних протизапальних засобів, або НПЗЗ.
При сильно вираженому запаленні окремих суглобів шляхом внутрішньосуглобової ін'єкції вводяться кортикостероїди.
У більшості випадків стійкий терапевтичний ефект може бути отриманий курсовим проведенням процедури плазмаферезу. При відсутності стійкого ефекту обгрунтовано доповнення терапії базисними засобами.

Базисні засоби розраховані на створення тривалого ефекту, і тому мінімальний курс їх прийому - 6 місяців. Надалі, при позитивних результатах, прийом обов'язково триває протягом усього періоду захворювання, тобто, кілька років.
Останнім часом в клінічній практиці отримує широке поширення інший підхід до застосування базисних препаратів. При цьому підході підставою для призначення агресивних, ударних дозувань є вже сам позитивний діагноз. Застосуванням подібних дозувань досягається зміна характеру перебігу захворювання на ранніх стадіях аж до стійкої ремісії. Однак вкрай не бажано застосовувати цей метод при важких ускладненнях, сформованому аутоімунному механізмі захворювання, деформації суглобів, і недоцільно при високій ймовірності ремісії без використання базисних препаратів.

Дуже важливо припиняти розвиток супутніх захворювань і проводити їх профілактику. Так, при ревматоїдному артриті необхідна профілактика остеопорозу. Основою профілактики служить відновлення балансу кальцію в організмі. Крім дієти з високим вмістом кальцію, застосовуються його препарати, а також вітамін D.
Для підтримки суглобів в максимально рухомому стані і для збереження м'язової маси, неминуче втрачається при обмеженій рухливості і зниженні ваги, вкрай доцільно введення в курс терапії сеансів лікувальної фізкультури.

Всупереч розхожій думці, санаторно-курортне лікування та фізіотерапія можуть застосовуватися лише на ранніх стадіях захворювання без виражених зовнішніх симптомів, та і в цьому випадку несуть лише допоміжну функцію.
Будь-які інфекційні захворювання життєво важливо піддавати відповідної терапії, не чекаючи їх розвитку. При цьому необхідно враховувати сумісність антибактеріальних або противірусних засобів із засобами, застосовуваними в терапії основного захворювання.